УЗД простати (передміхурової залози) — безпечний та інформативний метод обстеження, який дозволяє оцінити розміри, форму, структуру та стан передміхурової залози, а також виявити зміни, що можуть бути пов’язані із захворюваннями простати.
Дослідження може проводитися за наявності симптомів з боку сечовидільної системи, порушень статевої функції, під час профілактичного обстеження або для контролю вже діагностованих захворювань.

Під час дослідження лікар оцінює:
За результатами УЗД лікар формує опис виявлених змін. Для встановлення діагнозу можуть знадобитися додаткові обстеження та консультація уролога.
Обстеження рекомендують при появі симптомів, які можуть бути пов’язані зі станом передміхурової залози:
УЗД також може бути призначене урологом для контролю перебігу захворювання або оцінки результатів лікування.
Ультразвукове дослідження дозволяє виявити структурні зміни, характерні для різних станів передміхурової залози.
Зокрема, під час обстеження можуть визначатися:
Важливо розуміти, що саме УЗД не встановлює остаточний діагноз у всіх випадках. Наприклад, для оцінки ризику раку простати лікар враховує не лише ультразвукову картину, а й вік, симптоми, рівень ПСА, результати огляду та інші фактори.
Доброякісна гіперплазія передміхурової залози, яку часто називають аденомою простати, є поширеним віковим станом.
УЗД дозволяє оцінити об’єм простати та визначити структурні зміни. Дослідження також може допомогти оцінити, чи є залишкова сеча після сечовипускання.
Однак розмір простати не завжди прямо відповідає вираженості симптомів. Тому результати УЗД необхідно оцінювати разом зі скаргами пацієнта та іншими даними.
При підозрі на простатит лікар може призначити ультразвукове дослідження як частину комплексної діагностики.
УЗД допомагає оцінити структуру та розміри простати, але саме по собі не завжди дозволяє підтвердити або виключити запальний процес.
Залежно від симптомів лікар може рекомендувати аналізи сечі, лабораторні дослідження, оцінку виділень або інші методи діагностики.
Підготовка залежить від способу проведення дослідження.
Для трансабдомінального УЗД простати дослідження зазвичай проводять через передню черевну стінку. Для якісної візуалізації може знадобитися наповнений сечовий міхур.
Якщо лікар рекомендує трансректальне ультразвукове дослідження (ТРУЗД), підготовка буде іншою. Перед процедурою пацієнту надають індивідуальні рекомендації.
Тому перед обстеженням важливо уточнити, який саме метод УЗД буде проводитися та як підготуватися до нього.
Перед початком дослідження лікар уточнює скарги та мету обстеження.
Трансабдомінальне УЗД проводиться через передню черевну стінку. На шкіру наноситься спеціальний гель, після чого лікар за допомогою датчика оцінює простату та, за необхідності, сечовий міхур.
Трансректальне УЗД (ТРУЗД) передбачає використання спеціального ультразвукового датчика, який обережно вводиться у пряму кишку. Такий метод дозволяє отримати детальніше зображення передміхурової залози та може призначатися за певними показаннями.
Метод дослідження визначає лікар залежно від клінічної ситуації та завдання діагностики.
З віком частота захворювань передміхурової залози зростає, тому чоловікам важливо звертати увагу на зміни сечовипускання та інші симптоми.
Не кожному чоловікові без симптомів потрібне регулярне УЗД лише через досягнення певного віку. Питання профілактичного обстеження вирішується індивідуально з урахуванням віку, факторів ризику, сімейного анамнезу та рекомендацій лікаря.
За потреби УЗД може бути частиною комплексного урологічного обстеження.
ПСА — простат-специфічний антиген, який визначають за аналізом крові.
УЗД та аналіз ПСА відповідають на різні діагностичні питання. УЗД оцінює переважно анатомічну структуру та розміри простати, тоді як ПСА є лабораторним показником.
Підвищений рівень ПСА не означає автоматично наявність раку простати, оскільки він може змінюватися і при інших станах. Так само нормальний ПСА не замінює оцінку симптомів та огляд лікаря.
При відхиленнях лікар визначає, чи потрібні додаткові обстеження.
УЗД може показати певні зміни, які потребують додаткової оцінки, але не є самостійним методом діагностики раку передміхурової залози.
Якщо є фактори ризику або підозрілі результати інших обстежень, уролог може призначити додаткову діагностику — зокрема ПСА, МРТ простати чи інші дослідження залежно від ситуації.
Не варто відкладати консультацію, якщо з’явилися нові або стійкі зміни сечовипускання, біль у ділянці таза, кров у сечі чи спермі або інші незвичні симптоми.
Особливо важливо звернутися до лікаря при неможливості помочитися, сильному болю, високій температурі з порушенням сечовипускання або різкому погіршенні самопочуття.
УЗД простати — важлива частина діагностики захворювань передміхурової залози, але його результат потрібно оцінювати комплексно.
Розміри та структура простати, характер симптомів, результати аналізів, рівень ПСА та дані урологічного огляду можуть мати значення для встановлення причини скарг і вибору подальшої тактики.
Якщо УЗД виявило зміни, це не означає автоматично наявність онкологічного захворювання. Лікар визначить, чи потрібні додаткові дослідження та консультація уролога.